top of page
  • Фото автораAnn-Marie Breysacher

Вигорання, частина 1. Суспільство, де прийнято горіти

Оновлено: 2 лют.

Сучасна культура заохочує зайнятість, активність та успіх. Ми повинні добре виглядати, бути у хорошій фізичній формі та постійно займатися роботою. Якщо не роботою, то хобі. А якщо не хобі, то ходити до спортзали. Коли не в залі, то мандрувати. Внутрішні та зовнішні очікування роблять нас все менш здатними нічого не робити і у вихідний за переглядом улюбленого серіалу ми раптом ловимо десь всередині мерехтливе почуття провини. Зростаюче відчуження від себе, від свого внутрішнього життя та бажань - а хіба на них є час, коли ти стільки всього повинен - буквально підштовхує нас до вигорання.


Саме слово "вигорання", повноцінно входячи в наш словниковий побут, втрачає свій сенс. Від підприємців я не раз чула твердження, що якщо, мовляв, не вигорів, значить і працював недостатньо добре, а виснаження – показник залучення до справи та працездатності. З іншого боку, якщо ти зізнаєшся, що вигорів і потребуєш допомоги, часто можна почути з боку смішок: “Як це ти вигорів, адже ти нічого ще й не зробив?”.


екзистенційний психотерапевт Париж Київ вигорання

Виходить, у світі успіху нам не залишено навіть права зізнатися, коли погано. Адже справді, хто я такий, щоби вигоріти?


Ми заплющуємо очі на ознаки виснаження, на втрату інтересу до улюбленої роботи, на дратівливість та проблеми зі сном. Якщо це станеться зі мною, піду у відпустку і поїду до моря, – думаємо ми. Саме тут стає очевидним, що наше розуміння вигорання та балансу між життям та роботою має мало спільного з реальністю. Адже досягнувши дна, відпусткою вже не обійдешся, і не допоможуть ні спа, ні масаж, ні йога вранці.


Я хотіла б змістити розмову про вигорання з побутових на наукові рейки. А ще поговорити про нього з погляду відповідальності перед самим собою за своє життя та здоров'я. Стратегічно синдром вигорання веде нас до стану, що протилежний успіху, довгостроково впливаючи як на вашу особисту ефективність, так і на успіх вашого бізнесу. У цій серії постів спробуємо розібратися, як усе є насправді.



Вигорання та світові тенденції


У 2019 році ВООЗ уточнила визначення вигорання в 11-й версії Міжнародного класифікатора хвороб, назвавши його феноменом, пов'язаним з професійною діяльністю. І хоча хворобою ВООЗ вигоряння називати поки не наважилася, вона все ж таки визнала, що цей синдром стає частим приводом для звернення до лікаря.


Є кілька причин, з яких синдром вигорання поки не визнаний хворобою. Відіграє роль і комплексність стану, і можливість сплутати його з депресією. До речі, дослідження підтверджують, що депресія та вигоряння – різні феномени, хоча й мають погіршуючий негативний вплив один на одного.


Важливим аргументом залишаються гроші. У Швеції лікарі з 1997 року почали ставити діагноз “вигорання” пацієнтам із хронічною втомою, пов'язаною з роботою; незабаром він став одним із п'яти найчастіших діагнозів у країні. У 2007 році кількість днів, які люди з цим діагнозом поводили на лікарняному, дорівнювала 199. Благо у Швеції державне страхування дозволяє компенсувати 80% доходів людям, які змушені брати лікарняний через вигорання. Не кожна країна може забезпечити такі умови для своїх громадян. Це є однією з причин, через яку взяти такий лікарняний у країнах, наприклад, Північної Америки все ще проблема: немає діагнозу – немає проблеми.


Звичайно, за відсутності в пострадянському просторі страхової медицини, що функціонує, фінансове питання вартості вигорання і так практично не постає: вам просто не оплатять такого роду лікарняний. У крайньому випадку, візьміть відпустку або вихідний власним коштом. До того ж у нас прийнято все лікувати пігулками. Психічне здоров'я, що є критичним фактором самозбереження, сьогодні залежить виключно від вашої уваги до свого стану.



Як виглядає вигорання та як запідозрити його у себе?


Вивчення вигорання почалося у 70-х роках і активно продовжується до сьогодні. Наприкінці 2020-го року було опубліковано результати дослідження, яке, на мою думку, дало найсучасніше та науково-обґрунтоване визначення вигоряння.


Отже, вигорання це - «пов'язаний з роботою стан виснаження, що виникає серед співробітників, та характеризується втомою, зниженою здатністю регулювати когнітивні та емоційні процеси і психологічним дистанціюванням від роботи. Ці чотири основні аспекти вигорання супроводжуються депресивним настроєм, а також неспецифічними психологічними та психосоматичними скаргами».


До речі, автори беруть на себе сміливість розширити поняття роботи до будь-якої цілеспрямованої систематичної діяльності, таким чином, включаючи спортсменів, волонтерів та студентів до списку тих, хто потенційно може зіткнутися з вигоранням. Більше того, дотримуючись цієї логіки, сюди входить і виконання батьківських обов'язків.


У наступному пості поговоримо про основні симптоми вигорання, про те, як відрізнити цей стан від депресії чи інших захворювань, про причини і, звісно, про те, що можна зробити вже зараз.

15 переглядів0 коментарів

Comentarios


bottom of page