Сучасна культура заохочує зайнятість, активність та успіх. Ми повинні добре виглядати, бути у хорошій фізичній формі та постійно займатися роботою. Якщо не роботою, то хобі. А якщо не хобі, то ходити до спортзали. Коли не в залі, то мандрувати. Внутрішні та зовнішні очікування роблять нас все менш здатними нічого не робити і у вихідний за переглядом улюбленого серіалу ми раптом ловимо десь всередині мерехтливе почуття провини. Зростаюче відчуження від себе, від свого внутрішнього життя та бажань - а хіба на них є час, коли ти стільки всього повинен - буквально підштовхує нас до вигорання.
Саме слово "вигорання", повноцінно входячи в наш словниковий побут, втрачає свій сенс. Від підприємців я не раз чула твердження, що якщо, мовляв, не вигорів, значить і працював недостатньо добре, а виснаження – показник залучення до справи та працездатності. З іншого боку, якщо ти зізнаєшся, що вигорів і потребуєш допомоги, часто можна почути з боку смішок: “Як це ти вигорів, адже ти нічого ще й не зробив?”.
Виходить, у світі успіху нам не залишено навіть права зізнатися, коли погано. Адже справді, хто я такий, щоби вигоріти?
Ми заплющуємо очі на ознаки виснаження, на втрату інтересу до улюбленої роботи, на дратівливість та проблеми зі сном. Якщо це станеться зі мною, піду у відпустку і поїду до моря, – думаємо ми. Саме тут стає очевидним, що наше розуміння вигорання та балансу між життям та роботою має мало спільного з реальністю. Адже досягнувши дна, відпусткою вже не обійдешся, і не допоможуть ні спа, ні масаж, ні йога вранці.
Я хотіла б змістити розмову про вигорання з побутових на наукові рейки. А ще поговорити про нього з погляду відповідальності перед самим собою за своє життя та здоров'я. Стратегічно синдром вигорання веде нас до стану, що протилежний успіху, довгостроково впливаючи як на вашу особисту ефективність, так і на успіх вашого бізнесу. У цій серії постів спробуємо розібратися, як усе є насправді.
Вигорання та світові тенденції
У 2019 році ВООЗ уточнила визначення вигорання в 11-й версії Міжнародного класифікатора хвороб, назвавши його феноменом, пов'язаним з професійною діяльністю. І хоча хворобою ВООЗ вигоряння називати поки не наважилася, вона все ж таки визнала, що цей синдром стає частим приводом для звернення до лікаря.
Є кілька причин, з яких синдром вигорання поки не визнаний хворобою. Відіграє роль і комплексність стану, і можливість сплутати його з депресією. До речі, дослідження підтверджують, що депресія та вигоряння – різні феномени, хоча й мають погіршуючий негативний вплив один на одного.
Важливим аргументом залишаються гроші. У Швеції лікарі з 1997 року почали ставити діагноз “вигорання” пацієнтам із хронічною втомою, пов'язаною з роботою; незабаром він став одним із п'яти найчастіших діагнозів у країні. У 2007 році кількість днів, які люди з цим діагнозом поводили на лікарняному, дорівнювала 199. Благо у Швеції державне страхування дозволяє компенсувати 80% доходів людям, які змушені брати лікарняний через вигорання. Не кожна країна може забезпечити такі умови для своїх громадян. Це є однією з причин, через яку взяти такий лікарняний у країнах, наприклад, Північної Америки все ще проблема: немає діагнозу – немає проблеми.
Звичайно, за відсутності в пострадянському просторі страхової медицини, що функціонує, фінансове питання вартості вигорання і так практично не постає: вам просто не оплатять такого роду лікарняний. У крайньому випадку, візьміть відпустку або вихідний власним коштом. До того ж у нас прийнято все лікувати пігулками. Психічне здоров'я, що є критичним фактором самозбереження, сьогодні залежить виключно від вашої уваги до свого стану.
Як виглядає вигорання та як запідозрити його у себе?
Вивчення вигорання почалося у 70-х роках і активно продовжується до сьогодні. Наприкінці 2020-го року було опубліковано результати дослідження, яке, на мою думку, дало найсучасніше та науково-обґрунтоване визначення вигоряння.
Отже, вигорання це - «пов'язаний з роботою стан виснаження, що виникає серед співробітників, та характеризується втомою, зниженою здатністю регулювати когнітивні та емоційні процеси і психологічним дистанціюванням від роботи. Ці чотири основні аспекти вигорання супроводжуються депресивним настроєм, а також неспецифічними психологічними та психосоматичними скаргами».
До речі, автори беруть на себе сміливість розширити поняття роботи до будь-якої цілеспрямованої систематичної діяльності, таким чином, включаючи спортсменів, волонтерів та студентів до списку тих, хто потенційно може зіткнутися з вигоранням. Більше того, дотримуючись цієї логіки, сюди входить і виконання батьківських обов'язків.
У наступному пості поговоримо про основні симптоми вигорання, про те, як відрізнити цей стан від депресії чи інших захворювань, про причини і, звісно, про те, що можна зробити вже зараз.
Comments