top of page

Анна-Марія Бресешер, екзистенційна

психотерапевтка

  • Фото автораAnn-Marie Breysacher

Вигорання, частина 2. Як воно виглядає та що можна зробити?

Оновлено: 30 серп. 2023 р.

Отже, у минулому пості ми поговорили про вигорання як про феномен соціальний, про те, які у нас перспективи його лікувати, а також розібралися з тим, що ж вигоранням взагалі можна назвати.


Тож які є основні характеристики вигорання?


(1) Перший і найяскравіший показник, безумовно, виснаження. Це значна втрата енергії, як фізичної, і психічної.

(2) Психологічна дистанція, відстороненість та незацікавленість роботою, яка найчастіше виникає у відповідь на почуття виснаження та як спроба самозахисту. Однак це не допомагає, а лише збільшує стрес на роботі – наприклад, тому, що може спричинити конфлікти з колегами чи клієнтами а, отже, загострює почуття втоми.

(3) Емоційні порушення - зниження здатності регулювати свої емоції, такі як гнів чи смуток. Людина стає легко дратівливою, запальною.

(4) Когнітивні порушення - зниження пам'яті чи уваги. Ці можливості порушені саме через нестачу енергії.


Вторинні характеристики, які не обов'язково, але дуже часто проявляються у людей з вигоранням, такі:


(1) Пригнічений настрій. Це нормальна реакція на розчарування чи втрату, і її слід відрізняти від розладу настрою чи великої депресії, які є психічними розладами.

(2) Психологічний стрес або неприємні відчуття, пов'язані з сильним збудженням, які заважають повсякденній діяльності. Серед них підвищена тривожність, панічні атаки, безсоння, негативні реакції на шум та натовп.

(3) Психосоматичні скарги - фізичні симптоми, які, як вважається, викликані або посилюються психологічними факторами, наприклад біль у грудях, розлади травлення, головні та м'язові болі (такі як біль у плечах або шиї), часта схильність до застуд.


Три вторинних симптоми можуть виявлятися при інших фізичних і психічних розладах, таких як гіпертиреоз, рак або тривожний розлад, і не логічно визначати вигорання лише за їх наявністю. Але якщо ви виявили у себе чотири перші, це серйозний привід задуматися.


Депресія часто плутається з вигорянням, хоча, як ви вже зрозуміли, головна відмінність у тому, що вигоряння пов'язане з якоюсь діяльністю. У кожному разі, у дослідженні природи вашого стану краще заручитися допомогою психотерапевта.


екзистенційний психотерапевт Париж Київ вигорання

Слід також зазначити, що крім психосоматичних симптомів вигорання є предиктором низки хвороб, у розвитку яких не останню роль відіграє стрес, таких як діабет другого типу або серцево-судинні захворювання.


Хто винен: причини розвитку вигорання та хто ризикує більше за інших


Синдром вигорання розвивається внаслідок порушення балансу між індивідуальними можливостями людини та вимогами роботи. Тобто, завжди є індивідуальна схильність, але важливу роль відіграє і те, як робота організована.


Ми ризикуємо розвинути вигорання, коли стикаємося з наступними обставинами:


  • Навантаження на роботі. Воно сприяє вигорянню, виснажуючи здатність людини виконувати свої обов'язки. Особливо погано, якщо переробка – стан перманентний і в людини мало можливостей для відпочинку, відновлення та балансу.

  • Хронічний стрес. Наш організм має певний резерв і здатний справлятися зі стресом. Але жити у хронічному стресі довго неможливо.

  • Існує також зв'язок між відсутністю контролю та вигоранням. До цього відноситься неможливість впливати на прийняття рішень, бути достатньо автономним у своїх діях та відсутність ресурсів для ефективного виконання своїх обов'язків.

  • Відсутність фінансової, інституційної чи соціальної винагороди збільшує вразливість людей до вигорання, тому що знецінює як роботу, так і самих співробітників, і тісно пов'язана із почуттям власної неефективності. Думаю, питання про те, як можна вигоріти ще не ставши найуспішнішою людиною на планеті, десь тут має відпасти.

  • На роботі ми так чи інакше взаємодіємо з іншими. Коли ці відносини характеризуються відсутністю підтримки та довіри, а також невирішеними конфліктами, зростає ризик вигорання.

  • Почуття несправедливості. Якщо рішення на роботі сприймаються як несправедливі та упереджені, людина відчуває, що до неї ставляться без поваги, що породжує цинізм, гнів та ворожість.

  • Неможливість реалізовувати власні цінності. Якщо ви виявляєте, що ті ідеали та мотиви, які спочатку залучали вас у роботі, у ній з якихось причин не присутні, може виникнути питання: “А що я насправді роблю, окрім як обмінюю свій час на гроші”? Відсутність резонансу з тим, що ви робите, посилює вигорання.



Що робити: як запобігати та лікувати вигоряння



Наука говорить про те, що треба починати з робочого середовища. Інвестуючи у турботу про співробітників, ми зрештою завжди виграємо, адже зменшується плинність робочої сили, кількість лікарняних та навіть робочих конфліктів. Достатньо переосмислити та мінімізувати ризики.


Але що, якщо ви не можете впливати на рішення на рівні цілої корпорації? Що ж робити тепер, аби не вигоріти?


Важливо розуміти, що такі рекомендації працюють лише при комплексному підході та впровадження однієї чи двох із них навряд чи призведуть до видимих результатів та захистять вас від вигорання. До того ж вони мають накопичувальний ефект. Серед них:


Зміна патернів роботи. Ніколи не зайвим буде нагадати, що працювати варто менше, і я все ж таки зроблю на цьому акцент. Допомагає також робити перерви, не залишатися на роботі після певного часу та у вихідні (принаймні не вводити це у регулярну практику), а також привести роботу до рівноваги з іншими аспектами життя. Багато людей, які вигоріли, знають, що в якийсь момент вони ловлять себе на думці, що їхнє життя - це виключно їхня робота, а на соціальне чи особисте життя просто не вистачає життєвої енергії.


Вироблення нових стратегій копінгу. Сюди входить навчання розв'язанню конфліктів, або тайм-менеджменту, але також робота з неадаптивними патернами мислення, що є частиною психотерапевтичного процесу. Наприклад, з поширеною установкою, що треба постійно тримати руку на пульсі та перевіряти пошту та месенджери навіть під час відпочинку.


Соціальна підтримка, що включає сім'ю та колег. Позитивне соціальне оточення – важливий стовп психічного здоров'я. Якщо складнощі можна обговорити, а проблемами – поділитися, пропадає відчуття самотності та незрозумілості, яке так сильно впливає на наш стан.


Використання технік релаксації. Від медитації та йоги, до простих дихальних чи техніки прогресивної релаксації – пошукайте спосіб собі до душі чи попросіть психотерапевта підібрати таку техніку. Зняти напругу, що давить, і опанувати емоції в стресовій ситуації - воістину цінне вміння.


Слідкуйте за своїм фізичним станом та здоров'ям. Тіло та психіка взаємопов'язані та взаємно впливають один на одного. Неможливо бути уважним до одного, нехтувати іншим та чекати, що ніде не буде збою. Причому я не говорю зараз про те, щоб кидатися в регулярні пробіжки, якщо ви ненавидите бігати, або тяганні залізяк у залі, якщо для вас це каторга. Спорт, як і решта, варто починати розмірено і в згоді з собою.


Розвиток кращого розуміння себе. Самоаналіз, психологічні консультації та психотерапія - вибирайте школу, підхід чи практику, яка відгукується особисто вам. Головне - щоб вона допомагала встановити контакт із собою, найголовнішою людиною у вашому житті. Хороше розуміння себе, своїх бажань, мотивів, емоційного стану та реакцій допоможе вам вчасно прислухатися до сигналів власного організму, розвинути більш усвідомлений підхід до себе та налаштувати той самий горезвісний баланс між роботою та життям. Зв'язок із собою – це найкраща інвестиція.


Наступного разу поговоримо про те, що екзистенційна терапія може запропонувати у роботі з вигорянням.

8 переглядів0 коментарів
bottom of page